Лікування наркоманії, токсикоманії та алкоголізму

Сучасне суспільство перебуває в ситуації глобальної кризи та надзвичайно високих темпів трансформації всіх своїх структур. Залежна поведінка сьогодні є проблемою значної кількості населення розвинених країн. В Україні кожна третя особа має досвід вживання наркотиків, важкі наркотики вживають близько 500 тис. чоловік, а число наркозалежних з кожним роком тільки збільшується на 5-10%.Причому, вік наркозалежних стабільно знижується, найбільший відсоток залежних потрапляє в проміжок від 14 до 25 років. Середній вік залежних від ПАР знижується, за рахунок підвищення доступності нових синтетичних (або дизайнерських) наркотиків, які призводять до залежності практично з першого вживання, що змушує лікарів-наркологів, неврологів і психотерапевтів, які працюють з залежними «бити на сполох».

Реальну поширеність хімічно залежних оцінити досить важко, так як значна частина хворих не звертається до медичних установ і лікуються приватно. Також болючою проблемою є те, що в більшості регіонів України через відсутність державного фінансування не забезпечено лікування хімічно залежних хворих. Змусити хімічно залежну людину виконати якісь дії спрямовані на повну відмову від вживання, вкрай складно, вони часто заперечують сам факт існування проблеми. Одна з основних проблем, яка потребує вирішення, це створення у залежних необхідної мотивації для звернення до лікаря, для подальшого ефективного лікування. На сьогоднішній день єдиний спосіб протистояти наркоманії, гнучка, комплексна система профілактики поширення залежної поведінки від ПАР та соціальна реабілітація з обов’язковим психотерапевтичним супроводом людей, що вживали наркотики.

Алкоголізація та наркотизація, шляхом штучної зміни свого психічного стану і викликають ейфорію, за допомогою прийому психоактивних засобів і вважаються універсальними засобами відходу від дійсності. В даний час в міжнародних класифікаціях за рекомендацією ВООЗ для позначення цієї групи сполуки використовують термін «психоактивні речовини» (ПАР). Це поняття включає в себе продукти різного хімічної будови і фармакологічної дії, що викликають патологічне пристрасть і синдром залежності. До ПАР відносять різні групи наркотиків (рослинного або синтетичного походження), етиловий спирт, а також лікарські препарати і засоби побутової хімії, які використовуються для досягнення ейфорії.

Наркозалежна особа це пацієнт, який страждає на хронічне захворювання, при цьому, хімічна залежність не є наслідком будь-якої іншої хвороби але може бути причиною інших хвороб. Хімічна залежність включає в себе комбінацію психічних, неврологічних і соматичних розладів. Ознаки цього симптомокомплексу залежать від виду та дози прийнятого ПАР, від швидкості його всмоктування в шлунково-кишковому тракті, попадання в кров’яне русло, чутливості організму до ПАР, біологічних і психологічних особливостей людини.

Хімічна залежність, прогресуюче захворювання, що зачіпає і руйнує всі сфери людського життя, тіло, психіку, душу і соціальне життя людини. Ступінь захворювання визначається рівнем руйнувань у даних сферах, а якість одужання визначається рівнем відновлення цих сфер. Як і будь-яке хронічне захворювання його неможливо вилікувати, але можна призупинити в розвитку.

Лікування наркоманії, токсикоманії та алкоголізму проводять за однаковою схемою, добровільно, за винятком тих випадків коли хворий знаходиться у критичному стані. Слід враховувати, що хворі на наркоманію нерідко провокують конфлікт через тяжкості синдрому відміни або для того, що вийти з програми лікування. Медичному персоналу завжди доводиться балансувати між жорсткістю і піддатливістю.

Лікування має бути комплексним. Схема лікування хімічних залежностей складається з наступних етапів. На першій стадії процесу лікування пацієнту проводиться детоксикація. На другому етапі проводять медикаментозну терапію: усувають біль і втому, зміцнюють нервову систему. На заключній стадії лікування розробляється індивідуальна схема лікування, якщо потрібно хворим пропонується спеціалізована психіатрична допомога та фармтерапія, але особливе положення займає психотерапія. Сучасні науково-обґрунтовані підходи лікування включають програму «12 кроків», когнітивно-поведінкову терапію, терапію підвищення мотивації, екзистенціальну психотерапію, гештальт-терапію, управління кризовими станами, сімейну та мультисистемну психотерапія. Гарні результати у роботі з залежними спостерігаються після 20 психотерапевтичної сесії.

У лікуванні залежних форм виділяють два види психотерапії. Індивідуальну, спрямовану на усвідомлення і прийняття пацієнтом своєї залежності і формування бажання почати видужувати. Особлива увага приділяється основним передумовам щодо розвитку залежного способу життя, тотальна її спустошеність, безцільність і безглуздість. Також в психотерапії залежних на ваш погляд важливі такі теми, як зниження волі, туга в повсякденному житті, відчуття несвободи, надмірна орієнтація на індивідуалізацію та самоактуалізацію, нав’язливі стани, безрадісність, дитячі образи.

Мета групової терапії, створення оточення, досить безпечного для того, щоб люди могли поділитися своїми історіями і почати діалог один з одним про своє життя. Групова динаміка дозволяє учасникам використовувати не тільки свій досвід, а й досвід інших, для розширення огляду, формування та напрацювання власних навичок здорового способу життя, для реалізації і формування більш надійних терапевтичних установок, використання механізмів груповий індукції. Цей процес дозволяє людині побачити захворювання в іншому, що спочатку набагато легше, ніж побачити захворювання в собі.